Спілкування для військового може стати маркером того, чи взаємодіяти з вами. Перша зустріч і перший контакт ключові.
Головний принцип взаємодії: Військові потребують не жалості й не пафосу, а поваги, спокійної присутності, щирої підтримки без тиску.
Якщо ви говорите тригерні фрази, думки на кшталт: “Я тебе розумію”. Це ніколи не буде так, бо ви цивільний, а він військовий. Перебування в зоні бойових дій, на лінії бойового зіткнення – дуже важкий досвід, який неможливо вичитати в книжках або подивитись в ютубі. Тому ви ніколи до кінця не зрозумієте військового. І краще так і сказати про це.
Навички травмачутливої комунікації з військовими та ветеранами
1. Уважне слухання
Дайте військовому простір говорити у своєму темпі і стільки, скільки він хоче. Слухайте не для відповіді, а для розуміння. Слухайте без перебивань, порад і коментарів.
2. Повага до особистісних кордонів
Не ставити занадто особистих запитань без готовності співрозмовника. Не лізти в душу. Водночас бути готовим вислухати те, що надмірно турбує. Поважати і відчувати особистісні кордони військового і регулювати власні емоції.
3. Спостереження за невербальними проявами
Звертайте увагу на міміку, тон голосу, рухи. Іноді вони скажуть більше за слова. Поважайте, якщо співрозмовник стає напруженим, і змініть тему або зупиніть розмову.
4. Прийняття досвіду без оцінки
Створіть атмосферу безпечного простору. Не коментуйте, що добре, що погано, правильно чи ні. Уникайте суджень типу: “Я б на твоєму місці…” або “А чого ви не зробили отак?”.
5. Формування довіри через щирість
Будьте щирими. Не намагайтесь “грати роль” або виглядати надмірно обізнаним. Краще сказати: “Я не знаю, як правильно, але хочу бути поряд.” Військовий сленг особливий. Не знати його для цивільних людей нормально. Завжди можна перепитати, і військовий, якщо він відчуває цей безпечний простір — розкаже.
6. Саморегуляція власних емоцій
Будьте здатні витримати сильні емоції іншої людини без поспіху їх «виправити» і вміти витримати важкі історії і емоції, не виправляючи їх.
Помилки у спілкуванні з військовими
1. Знецінення досвіду
Фрази на кшталт: «Усім важко, тримайся» чи «Це дрібниці, скоро забудеться» можуть викликати як мінімум відчуття ізоляції.
А як максимум агресивні реакції
2. Непрохані поради
Спроби швидко «вирішити» проблему словами «Тобі треба більше відпочивати» або «Не думай про це» звучать поверхнево.
Взагалі давати непрохані поради – це те, що дуже недоречно ніколи. Але з військовим це особливо погано працює.
3. Надмірна цікавість до деталей бойових дій
Запитання «Ти бачив смерті?» або «А що було найстрашніше?» неетичні й можуть травмувати. Більшість військових бачили смерть, і це досвід, який став звичним для них. Багато хто живе з тими смертями, які неопрацьовані – побратими, або перший контактний бій. І ваші питання можуть зачепити дуже болючі струни в його душі, які можуть ще більше нашкодити.
4. Героїзація та жалість
Фрази «Ти герой, мусиш бути сильним» можуть створити додатковий тиск і завадити відкритій розмові про вразливість.
Героїзація – це те, що дуже не подобається всім військовим. Жалість – друга крайність. Де військовий замість того, щоб отримати підтримку і спілкування на рівних отримує жалість. Жалість ослаблює і показує відношення до нього, як до неспроможного. Висловлюйте підтримку та віру, вони нададуть йому сил та натхнення.
5. Порівняння з іншими
Слова на зразок «Інші ж повернулися й нормально живуть» викликають сором і відчуття неспроможності. Взагалі порівняння досвідів – це те, що може дуже руйнувати. Якщо хтось поводиться нормально і спокійно на погляд цієї людини – це зовсім не означає, що
Кожен досвід унікальний і порівнювати зовсім не варто.
6. Ігнорування сигналів
Якщо військовий уникає теми чи змінює розмову, варто поважати межі. Продовження наполегливих запитань є порушенням безпеки.
Тіло, погляд, поведінка – багато невербальних сигналів скажуть вам про те, чи хоче він продовження розмови, чи ні.
7. Фальшива підтримка
Надмірний оптимізм у стилі «Все буде добре» може здатися байдужістю до реального болю. Найгірша фраза “Тримайся”.
8. Жарти або чорний гумор у невдалий момент
Це може звучати як образа чи знецінення пережитого або як бажання «стати своїм». Але не переживши досвід бойових дій, це виглядає як мінімум недолуго, а як максимум дуже зверхньо і відштовхуюче.
9. Переведення теми на себе
«Я тебе розумію, бо й у мене були проблеми…». “Слухай, знаєш, які труднощі у мене зараз” Це віддаляє, бо цивільні «проблеми» сприймаються як дрібниці. Завдяки військовим всі цивільні загалом мають можливість жити і ходити вулицями, тому мінімальна вдячність – це база.
10. Дотик без дозволу і різкі рухи
Обійми чи поплескування можуть викликати агресію або тривогу. Військовий після зони бойових дій може знаходитись в стані постійної напруги, симпатична нервова система заведена і він в постійному очікуванні небезпеки. Ваші різкі рухи або дотик можуть зруйнувати ту довіру, яка починається.
7 конкретних тем, які найчастіше провокують непорозуміння з військовими.
Це не фрази. Це теми, напрямки розмови. Ці теми найчастіше провокують непорозуміння або конфлікти з військовими. Тому намагайтесь їх оминати.
- Подробиці бойових дій/смертей;
- Особисті втрати/поранення;
- Критика армії/командування/держави;
- Токсичний оптимізм;
- Питання про особисте без згоди;
- Примус до емоційних зізнань;
- Ідеалізація (патетика).
Вчіться взаємодіяти і комунікувати. А іноді просто бути поруч мовчки
Піклуйтеся також і про свій емоційний стан