За даними МОЗ епідемічна ситуація з дифтерії в Україні розцінюється як нестійка. У 2022 році зареєстровано 2 випадки, у 2023 — 1 випадок, за 2 місяці поточного року — 2 випадки серед дорослих.
У Харківській області останній випадок дифтерії зареєстровано у 2019 році, за 2020-2023 роки випадки не реєструвались. Проте, з урахуванням наявних ризиків: зниження показників охоплення профілактичними щепленнями, як дитячого, так і дорослого населення, активні зовнішні і внутрішні міграційні процеси, в області існують сприятливі умови для завезення і поширення дифтерійної інфекції.
Що потрібно знати про дифтерію?
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).
Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.
Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.
Симптомами захворювання є: біль у горлі, підвищена температура, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, ускладнене дихання та ковтання, висока температура, набряк слизової оболонки носоглотки, збільшення лімфатичних вузлів. За своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз.
Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.
Смертність від дифтерії становить від 50 до 100 смертей на тисячу інфікованих.
Яка профілактика дифтерії?
За даними CDC, 99% людей, які мають щеплення від дифтерії, не хворіють.
Хворіють на дифтерію не щеплені або не ревакциновані люди. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років — АДП-М.
Дорослі ж повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу – у 36 і так далі.
Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.
Як відбувається процедура щеплення?
Щеплення від дифтерії – це загалом досить швидка і фактично безболісна процедура. Дорослим вводять вакцину в плече (дельтоподібний м’яз). Дітям – у стегно.
Основні кроки:
- Запишіться на прийом до сімейного лікаря чи терапевта, з яким підписали декларацію
Під час консультації ви можете поставити лікарю всі запитання, які вас цікавлять про вакцинацію: можливі реакції організму, процедуру щеплення чи про вакцини.
Скажіть лікарю, якщо:
- у вас є алергія на ліки або їжу
- у вас була реакція на попереднє щеплення
- зараз приймаєте ліки або маєте серйозні захворювання серця, легенів, нирок тощо
- проходили курс хіміотерапії, гормональної терапії, отримували стероїди або ліки, що пригнічують імунітет.
- Отримайте направлення на щеплення
Після консультації ви підписуєте інформовану згоду на щеплення, підтверджуючи, що отримали відповіді на свої запитання. Лікар надає направлення в кабінет щеплення. Лікарі-ФОП можуть проводити щеплення у своїх кабінетах.
- Вакцинуйтесь
Щеплення проводять медичні працівники – лікар, фельдшер, молодший спеціаліст із медичною освітою.
Кожен пацієнт має право подивитись флакон з вакциною, спитати або самостійно перевірити термін придатності вакцини. На ваше прохання медичний працівник має надати ампулу з вакциною, на якій зазначені термін придатності та серія. Крім того, на вакцинах є термоіндикатор: спеціальний елемент маркування, за допомогою якого можна пересвідчитись, що вакцину зберігали за правильної температури і вона не втратила своїх властивостей. Зазвичай термоіндикатор виглядає як круг темного кольору, всередині якого розміщено невеликий квадрат світлого кольору (зауважте, що квадрат ніколи не буває сніжно-білим, а завжди має відтінок). Доки квадрат є світлішим за круг – вакцина є ефективною і може бути використана для щеплення. Якщо квадрат не видно взагалі або він є темнішим за круг навколо – вакцина вже не є ефективною, тож використовувати її не варто. Водночас вакцина, що втратила ефективність, НЕ спричиняє додаткових реакцій, проте вона не забезпечує захист.
- Залишайтесь у медзакладі ще півгодини
Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури — це нормальна реакція організму на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє, а організм формує імунітет. Вони зазвичай самі минають за кілька діб. Якщо підвищена температура турбує, ви можете прийняти жарознижувальне — відповідно до порад вашого лікаря.
Які є протипоказання до вакцинації від дифтерії?
Перелік протипоказань щодо вакцинації невеликий. За світовими стандартами він не включає легкі застуди з температурою до 38,5°С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:
- Гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С.
- Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо).
- Захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).
Вагітні і жінки, які годують грудьми, можуть вакцинуватись від дифтерії. Вагітні жінки для кращого захисту себе і малюка можуть отримати щеплення вакциною АКДП, а якщо вакцинуються за Календарем – вакциною АДП-М.
Перейти до вмісту