Втрата означає розрив звʼязку, якій ми сформували з важливою для нас людиною, твариною, місцем, річчю або ідеєю (включно із віруваннями).
Горе — це складне почуття, яке поєднує глибокий смуток і біль. Горе може виникати внаслідок втрат(и), криз(и), змін(и) або невдач(і) — як реальних, так і уявних. Люди говорять про це фразами на кшталт “чому моє дитинство було жахливим”, “чому у когось був тато, а у мене…” — це теж горювання.
Природній процес визнання втрати, переживання горя, адаптація до життя без того, що було втрачено, і є горюванням (скорботою). Наша психіка перебуває в пошуку і випробуванні нових способів життя в новій реальності, без того, що було втрачено. Цей процес адаптації до втрати відбувається на фізичному, емоціональному, психічному та духовному рівнях. Він часто супроводжується тугою, болісними переживаннями, сльозами та зазвичай не вимагає втручання психологів, психотерапевтів або інших експертів з психічного здоровʼя. Скорботу не можна пришвидшити, і різні люди переживають її по-різному.
Немає правильного або неправильного способу горювати.
Оплакування або траур — це час скорботи, який зосереджений на смутку. Тривалість переживання скорботи відрізняється для кожної людини. Немає “середньої” або передбачуваної тривалості часу трауру. Це може залежати від самої людини або культурних особливостей. Перебувати в траурі і проживати його означає відчувати емоції замість придушення горя.
Жалоба – почуття втрати через смерть або можливу смерть (зникнення).
Скорбота — це важливе, основне та єдино правильне, що можна робити, коли щось або когось втрачаємо.
Всі горюють по-різному. Не існує універсальної реакції на горе та єдиного способу правильно горювати. Правильно горювати – по-своєму.
Деякі види втрат:
- втрата людини
- перинатальна втрата
- втрата стосунків
- втрата ідентичності
- втрата домашніх тварин
- втрата цінностей та ідеалів
- втрата приналежності
- втрата місця
- фізична втрата
- втрата безпеки
- втрата автономності
- втрата мрії і очікувань
Як скорбота впливає на нас
Всі ми різні. І різні втрати різні люди переживають по-різному. Ми можемо зазнати втрати, оплакувати і інтегрувати її умовно легко, а можемо переживати втрату, на інтеграцію якої підуть роки.Можливий вплив горювання від глибокої втрати або втрати когось, кого любимо, відбувається на різних рівнях, і всі ці процеси є нормальними.
Фізичний рівень: поганий апетит, безсоння, фізичний біль, паніка, ослаблений імунітет і схильність до хвороб.
Емоційний рівень: страх, тривога, відчай, безнадія, гнів, лють, сум,обурення, вразливість.
Психологічний рівень: навʼязливі думки, складності з концентрацією уваги, плануванням, роботою, зміна світогляду, ідентичність ставиться під сумнів. “Хто я тепер?”.
Духовний рівень: втрата віри, безнадія, сором від “покарання”, провина, ставимо під сумнів сенс життя, відчуття втрати мети життя, відчуття покарання вищою силою, екзистенціальна криза,
Соціальний рівень: звуження зони комфорту і соціального кола, відчуття загрози від інших через високу пильність і страх, почуття ізоляції і самотності через нерозуміння з боку інших, розчарування в близьких або друзях.
Поведінковий рівень: різного роду залежності, неадаптивні способи справлятися зі стресом, надмірне споживання медикаментів.
Кому може знадобитися додаткова підтримка і тоді є сенс звернутися до фахівця (психолога, психотерапевта, психіатра тощо).
До ознак потенційно небезпечного горювання належить повна відсутність апетиту більш ніж три дні після завершення шокової фази горювання, відсутність сну або нічні жахи, що повторюються.
Важливо памʼятати, що просто поганий сон, просто поганий апетит, нічні жахи — це природні прояви гострої фази горювання, тобто перші 4-6 тижнів це нормально.
Більшість людей не потребують додаткової підтримки в скорботі, але всім людям необхідне визнання їхньої втрати, доброта, співчуття, ритуали, церемонії.
Категорії людей, яким може знадобитися додаткова підтримка:
ті, хто переживають раптову, непередбачувану смерть, ті, хто переживають смерть дитини або передчасну смерть, ті, хто переживають смерть від самогубства, вбивства, насильства, нещасних випадків, ті, хто мали проблеми з психічним здоровʼям до втрати, ті, хто не мають стабільної підтримки або походять з дисфункціональних сімей.
Якщо Ви втратили близьку людину
У ці дні ваша увага більше зосереджена на тому, що відбувається просто зараз, а не на усвідомленні, прийнятті і проживанні горя. Найважчі дні настають після похорону. Коли світ ніби повернувся в нормальне русло, а ви ні. В цей момент дуже важливо НЕ вибрати позицію “залишитися сам на сам зі своїм болем” і “не заважати іншим жити життя”. Чому? Бо парадокс “роботи скорботи” полягає в тому, що це внутрішня робота, для якої необхідні інші люди. Втрата створює всередині нас велику напругу і відчуття самотності, але розрядити її можливо тільки разом з іншою людиною. Краще об’єднуватися з близькими і проживати цей біль разом, поки триває гостра фаза горювання (у середньому 4-6 тижнів). Комусь буває комфортніше проживати біль одному — і це теж норма.
Що нормально під час скорботи?
Нормально все, в чому ви відчуваєте потребу. Ваше тіло і ваша психіка знають, що потрібно робити в цей момент. Довіряйте собі. Це результат еволюції і тих часів, коли наші предки ще не мали розвиненого мозку і діяли на інстинктах. Вам можна плакати, кричати, мовчати, звинувачувати інших, мовчати, не підтримувати дітей та інших родичів. Якщо ви будете дозволяти це собі, вам буде легше контролювати свою поведінку. І тоді ви зможете краще спостерігати за тим, щоб ваші дії не завдали шкоди вам і вашим близьким. Скажіть собі і друзям: «Мені боляче. Дозвольте мені робити те, що мені хочеться, і подбайте про те, щоб це було безпечно»
Що можна і варто робити
Вести щоденник. Писати, що спадає на думку, не звертаючи увагу
на почерк, помилки та охайність записів. Бути готовим(ою), що будуть линути різні питання і думки, і всі вони природні і нормальні. Бути готовим(ою), що біль минатиме, і приходитиме радість. Дати місце радості, так само як і стражданню. Для цього вам допоможе поширена практика “Кімната горя”.
Розповідати або записувати історії. Коли вам стає трохи легше, згадуйте добрі, смішні, світлі історії про людину, яка померла. Ті, які ви можете згадати з теплом і вдячністю. Розповідайте їх іншим людям, записуйте, ілюструйте світлинами, публікуйте в соцмережах — якщо втрату оприлюднити, якщо говорити про свої почуття і скорботу, це теж може приносити полегшення.
Писати листи тому, кого втратили.
Ділитися переживаннями, тим, що з вами відбувається, новинами та планами — це допомагає утримувати звʼязок і вивільняти напругу та емоції.
Іти до людей. Коли ви переживаєте втрату, вам потрібні інші. Скоріше за все, ви відчуваєте багато напруги і прагнете уникнути будь-якої додаткової напруги, тому ідіть до тих, з ким вам комфортно. Безпечно. Контакт з ким не додає напруги.
Можна також пошукати групу підтримки для людей, які пережили втрату. Це простір, де кожен може відкрито говорити і проживати будь-які почуття, і почути, що ти не самотній(я) у своїй скорботі.
Підтримувати звʼязок із втраченим. Чи є щось, що ви можете зробити, щоб відчути зв’язок з тим, кого ви втратили? Можливо, слухати їхню улюблену музику, дивитися улюблений фільм або готувати їхню улюблену їжу. Можливо, загорнутись у светр або футболку, що належала йому(їй), торкатися тканини та вдихати запах. Можливо, пройтись “вашими” місцями або зробити щось, що ви любили разом. Можливо, перечитувати повідомлення або листи, слухати голосові повідомлення або дивитися фотографії. Так, спогади можуть викликати біль, а можуть нагадати про чудові моменти разом і дозволити відчути звʼязок з людиною, за якою ви так сильно сумуєте.
Приходити на кладовище. Або обрати якесь місце як таке, куди вам захочеться приходити як на місце памʼяті. Згадувати, приносити
квіти, свічки, розмовляти.
Робити щось, що дарує вам радість і задоволення. Що ви любите робити, щоб відчути задоволення, спокій, втіху? Те, що вам подобається, допоможе трохи відновлювати сили і переживати втрату. Це дійсно важливо. І ні, це не примха.
Якщо Ви підтримуєуте когось, хто втратив близьку людину
Ви маєте бути безпечною людиною для того, хто перебуває в скорботі через втрату — тобто своєю поведінкою і словами створити таку атмосферу, де людина може вільно проявляти і проживати свої
емоції, ділитися думками, плакати, мовчати та горювати.
Як це зробити? Бути обізнаним(ою) і налаштувати свої дії і вислови відповідно до наступних рекомендацій.
- Поїхати на похорон. Це залежить від ступеня вашої близькості. Якщо інформація про похорон є у вільному доступі, то похорон відкритий для всіх, хто побачить це повідомлення. !! Похорон — це безпечний вхід для подальшої взаємодії та підтримки людини в процесі горювання після похорону. Якщо ви були на похороні, то ви вже ближче з цією людиною і краще зможете її підтримати. Сама ваша присутність — це вже підтримка.
- Допомагати повертатись з думок в тіло. Торкатися і давати відчуття тілесної опори: покласти руку на плече, тримати за руки, поплескувати, гладити, обіймати. !! Тип тілесного контакту залежить від людини та вашого ступеня близькості з нею.
- Бути поруч і не залишати людину саму Не варто залишати людину саму, якщо для неї в процесі горювання це складно і страшно. Запитуйте і пропонуйте: “Я можу залишитися, якщо тобі страшно самому(ій). Чи ти хочеш побути один(а)?” Комусь страшно і складно тільки засинати і прокидатися на самоті, а решту часу їм потрібно побути наодинці з собою. Поважайте це.
- Проявляти увагу до базових потреб. Запитувати: “Ти п’єш?”, “Ти їси?”, “Ти спиш?”, “Що тобі сниться?” Або: “Хочеш трохи прогулятися?”, “Тобі тепло?”, “Хочеш прийняти ванну?”. Відповіді на ці запитання допоможуть зрозуміти, наскільки безпечно для себе людина проживає горе.
- Допомагати з побутом і ресурсами. У людини в горі немає сил на організацію життя. Прийти, сісти поруч і чекати дій або прохань від неї — план, який не спрацює. Хороший план: принести їжу, накрити на стіл, зробити чай. Вигуляти собаку. Взяти дітей на прогулянку. Вимити посуд. Запросити на прогулянку, в кав’ярню. Забрати або відвести дітей в садочок чи до школи.
Не кажіть: “Дай мені знати, якщо тобі щось знадобиться”, бо це обтяжує людину (що я хочу, коли, я маю попросити про це) — краще передбачити потреби і задовольнити їх (!!! при відповідному ступені близькості з людиною). За можливості, дати вільні ресурси людині або родині проживати горе: зібрати і передати гроші, дати можливість деякий час не працювати. Гроші — це одна з найпростіших речей, яка допоможе людям в скорботі на базовому рівні. Важливо також пам’ятати, що втрата і горювання — не єдине, що є в житті людини. Вона може потребувати допомоги в різних сферах та мати запити, пов’язані з фізичним і психічним здоров’ям, стосунками, оформленням документів, юридичними питаннями. Дізнайтесь, що саме потребує людина, щоб її переживання через втрату і горювання не завадили їй отримати потрібну послугу.
- Створити безпечний простір без оцінок, суджень і ярликів. Вилучити людину зі спільних свят, сімейних заходів і з активної діяльності загалом. Створити безпечний фізичний простір для проживання горювання (наприклад, для катання по підлозі від болю, якщо людина цього потребує). Говорити про неї та її почуття, а про себе — тільки за запитом. Бути в жалобі ДЛЯ людини, а не для себе. Горе — це такий важкий час, коли створювати для себе оточення і спілкування досить важко. Тому дуже цінно, якщо є люди, які можуть бути поруч. І які дуже спокійно з любов’ю можуть приймати відмову від взаємодії.
- Створити безпечний простір без оцінок, суджень і ярликів.
- Робити подарунки. Речі, листівки, смаколики — це мова любові і послання від світу: “Я люблю тебе” “Я думаю про тебе. Живи. Справляйся” “Я хочу, щоб ти впорався(лась)” тощо.
- Памʼятати, що скорбота для кожної людини є індивідуальним процесом, що потребує часу, внутрішнього ресурсу, підтримки та турботи оточення, і спроможності пережити втрату на рівні емоцій, думок, тіла й поведінки. Втрату буває важко усвідомити цілком, потрібен час. І це супроводжується болем, якого люди можуть по-різному уникати. Люди в скорботі дозують для себе той біль, який можуть витримати у певний момент часу.
- НІКОЛИ НЕ намагайтесь переключити людину зі скорботи на щось інше, щоб полегшити їй стан в моменті. НЕ запитуйте, як саме померла людина. Відсутність подробиць має причину. Якщо людина не розповідає про обставини смерті сама, отже, вона не готова і не хоче про це говорити або взагалі, або з вами.
- НІКОЛИ:
НЕ намагайтесь виправити, зробити краще, заспокоїти.
НЕ говоріть про власні втрати.
НЕ порівнюйте з іншими.
НЕ намагайтеся надати значення втраті замість людини.
НЕ давайте порад.
НЕ заперечуйте почуття і емоції людини.
НЕ уникайте людину, яка горює, навіть якщо ви не знаєте, що сказати.
НЕ шукайте позитиву (”Принаймні він не страждав”), уникайте будь чого, що починається зі слів “принаймні”, бо все, що ви скажете після нього, буде спробою применшити втрату.
НЕ занурюйте людину в скорботу, якщо, на вашу думку, вона не горює.
НE говоріть замість людини,
НЕ закінчуйте замість неї речення, якщо вам здається, що ви розумієте її,
НЕ поспішайте давати серветки, коли людина плаче. Ви можете
сказати, що серветки та вода поруч.
НЕ використовуйте банальності або евфемізми, якщо людина сама цього не робить.
НЕ кажіть, що вона повинна відчувати, а також не намагайтеся підбадьорити або скрасити її горювання.
НЕ робіть припущень щодо її досвіду, не думайте, що знаєте, як це, краще запитувати: “Як це для тебе?”.
НЕ жалійте людину. З психологічної точки зору є велика різниця між співчуттям і жалістю. Жалість показує, що ви ставитеся до людини як до хворої або як до жертви.
- Бути поруч і бути присутнім. Визнайте втрату. Говоріть і слухайте про неї, запитуйте про тих, кого ви не знали. Не бійтеся засмутити, людині в скорботі може бути гірко через неможливість говорити про того, кого любить і втратила.Транслюйте співчутливу підтримку і свою присутність: “Мені дуже шкода”, “Я тут для тебе”, “Я люблю тебе”. Залишайтеся на звʼязку, навіть якщо людина стає нестерпною.
Що можна казати людині в скорботі
“Мені так шкода, що це все так важко і боляче для тебе”
“Я тут, я поруч з тобою”
“Ми не поспішаємо, у нас достатньо часу”
“Всі твої почуття нормальні і важливі”
“Це можна пережити потихеньку, маленькими кроками”
“Ти маєш право на допомогу”, “Ти маєш право приймати допомогу”
“Ти проживаєш важливий процес для твоєї психіки і твого життя. Будь уважним(ою) і добрим(ою) до себе”
“Я вірю, що ти впораєшся, навіть якщо зараз ти так не думаєш”
“Я тут для тебе. Чи буде тобі легше, якщо я буду щодня гуляти
з тобою (або інша посильна для вас дія), чи хочеш ти цього?”
Запитайте, чи є місце у цьому спілкуванні для вашого досвіду. Якщо так, то: “Мені в досвіді проживання смерті допомогло ось це…” або “Я не проживав(ла) такий досвід, але є книжка/фільм/блог/подкаст, які дали мені ідеї/полегшення/умиротворення. Якщо хочеш, я можу поділитися з тобою.
Важливо стати широким простором для людини — таким, що приймає, обіймає, транслює: “Я витримую тебе і все, що ти проживаєш у своєму горі”.
Не очевидно, але необхідно підтримувати людину в моменти, коли стає легше, коли біль потроху відступає. Не дати тому, хто в скорботі, провалитися в почуття провини, коли стає легше, коли приходить радість житті.
У публікації використані цитати з книги психологині та травматерапевтки Анастасії Ар”є “Робота скорботи”